Le Papito — це історія, що почалася з дружби. З Томаса, що готував неймовірно легку пасту (то із солодкими креветками, то із солоним беконом…). З Альберта, у чиїх руках італійське борошно, ніжна моцарела й соковиті печериці ставали не просто піцою, а витвором мистецтва. З Андреса, що не уявляв без томатів ні лазаньї болоньєзе, ні смаженої курки... Щовихідних ці італійці збиралися разом, готували улюблені страви, розливали вино й вели сердечні розмови. Так на світ з’явився ресторан за 150 м від станції метро «Мінська» — місце, де живе затишок.
Троє друзів не лише знані кулінари, але й затяті естети. Їхній Le Papito — не просто ресторан із білими стінами й довгими прямокутними дзеркалами, а мініверсія ботанічного саду. На вході в нього гостей зустрічають пишний плющ і молодий клен. Під стелею основної зали на шанувальників італійської кухні чекають диявольські ліани (так називають епіпремнум). На столиках і навколо них гуртуються декоративні пальми, спатифілуми, м’ята... Навіть оливкові дерева на зріст як людина... Це місце аж хочеться назвати оазою посеред київського бетону.
Тут кожний стейк зі свинини в гіркому кунжуті, кожний печений сибас, кисло-солодкий від лайму з нектарином, здаються не просто їжею, а нотами симфонії. (Не менш витончено в атмосфері Le Papito «звучать» і напої: солодкі лате й капучино, кислувате просеко чи ламбруско, трохи гіркий лікер лимончело...)
Так по-італійськи!
Зауважте: у закладі проводять фуршети й бенкети.