PAPITO — це історія, що почалася з дружби. З Томаса, що готував неймовірно легку пасту (то із солодкими креветками, то із солоним беконом…). З Альберта, у чиїх руках італійське борошно, ніжна моцарела й соковиті печериці ставали не просто піцою, а витвором мистецтва. З Андреса, що не уявляв без томатів ні лазаньї болоньєзе, ні смаженої курки... Щовихідних ці італійці збиралися разом, готували улюблені страви, розливали вино й вели сердечні розмови. Так на світ з’явився ресторан навпроти Голосіївського парку — місце, де живе затишок.
Троє друзів не лише знані кулінари, але й затяті естети. У PAPITO вони почепили куті й кришталеві люстри, поставили кремове крісло-кокон поруч із червоними й бірюзовими диванами, побілили стіни з ліпленням... Навіть надрукували спинках стільців портрети італійської оперної діви на ім’я Наталіна Кавальєрі. (У цих чорно-білих зображеннях знавці впізнають копії робіт міланського художника П’єро Форназетті.)
Тепер у PAPITO кожний стейк зі свинини, кожний дерун чи вареник із печерицями (кухня тут італійсько-українська) здаються не просто їжею, а нотами симфонії. (Не менш витончено в такій атмосфері «звучать» і напої: солодкі лате й капучино, кислувате просеко чи ламбруско, трохи гіркий лікер лимончело...)
Не ресторан, а мистецтво!
Зауважте: у закладі проводять фуршети й бенкети.