П’яте підземелля

Кам’яні арки, свічки в напівтемряві, загадковий вогонь, у який можна встромити руку й не обпектися... Офіціанти — в одязі монахів і середньовічних господинь... Кожний, хто спускається сюди, миттєво переноситься в часи, коли обід називали трапезою, а м’ясо смажили на розпеченому камінні. (Гості, до речі, можуть спробувати сили в цьому «досковорідковому» мистецтві.) У такому місці що завгодно проходить незабутньо: і побачення, і зустріч із друзями, і бенкет хоч на 200 осіб... Як же інакше? Адже на львів’ян і гостей Львова в закладі «П’яте підземелля» чекає безліч «цікавостей»!

У цьому ресторані знаються на розвагах із присмаком давнини. Найсильніші сміливці тренуються тут витягати меч із каменю, а наймайстерніші ремісники — користуватися гончарським колом. Духовні особи фотографуються в чернечих рясах, а грішники потрапляють у в’язницю й купують індульгенції, щоб здобути волю. (Злочинцям доводиться ще й причащатися фірмовою настоянкою). Природжені правителі вдягають корону, поважно всідаючись на троні, та оголошують бучний бенкет... До речі, про бенкет.

Меню ресторану щороку рясніє все новими й новими рецептами з давніх часів. У глиняних глеках (їжу подають саме в ній) опиняються то тушковані боби з гострою яловичиною, то макрель, маринована в меді, то пиріг із телятиною й фенхелем... Крім того, м’ясо тут, теж коров’яче, уміють пекти в золі, яка затримує вологу, а такому дарує найсоковитіші на світі стейки.

Напої — «тверезі» й п’янкі — у Середні віки любили не менше за поживні страви, тож бар «П’ятого підземелля» підготував для гостей чимало цікавого. Це не тільки вже згадуване пиво (пшеничне, темне, «Чародійне», тобто світлий ель); це лимонад із кульбаб, квас, кава на піску... Навіть сикер — той самий мед, який колись пили, святкуючи перемогу в битві. Утім, насамперед ресторан асоціюють із вином «Обіцянка лицаря». Білим, ванільно-яблучним, і червоним — з нотами шоколаду й чорних ягід: шовковиці, горобини, черемшини... Такий напій є лише тут!..

«П’яте підземелля» — заклад, повний не лише середньовічних, але й власних традицій. Традицій плести вінки в день народження Лесі Українки, ворожити 30-го листопада, час від часу слухати спів волинки, ліри чи кобзи... Однак найцікавіше тут відбувається 14-го лютого: ресторанні монахи вінчають закоханих (і де — біля меча в камені!), які приїжджають для цього навіть з інших міст... Таке варто побачити на власні очі!