«Найдорожча ресторація Галичини» — це інший світ за дверима шафи. Світ напівтемряви, свічників і легкого джазу. Світ цегляних арок, живих рослин і вінтажних речей — від роялю до класичного автомобіля, завислого над столиками. Світ, у якому зі стін на гостей дивляться американські президенти, українські письменники, персонажі картин Ієроніма Босха... і воно — усевидюче око. Так, усе правильно: насправді цей ресторан — масонська ложа, добре прихована від очей «простого народу». Ложа, де знаються на дичині, авторських коктейлях і, безумовно, таємницях.
Куди ж потрапляють щасливці, яким «Найдорожча ресторація Галичини» відчиняє двері? У секретне пристановище тих, хто виступає за рівність і вітає поважних гостей пряним паштетом з оленячої печінки й солодкуватими котлетами з козулі. У таємниче місце, просякнуте любов’ю до філософії, свободи й найліпших вин Європи; смак цих напоїв тішить нотами то лимона, то вишень, то імбиру... У розкішний ресторан, де можна як випити еліксир молодості (насправді це коктейль із вишень і бурбону), так і дізнатися, як вступають у найвідоміше братство... Утім, про все по черзі.
Ховати й ховатися найліпше на видноті. Масони Львова добре знають це правило, тож оселилися в самому центрі міста, навпроти Ратуші. Якщо зовсім точно — у будинку, який звели ще в XVI ст. Однак навіть той, хто цей будинок відшукає, підійметься на його другий поверх і постукає в потрібні двері, не потрапить у ресторан відразу: спочатку — випробування.
Що за дверима? Ні, іще не зали, де авторські страви (від пасти з кабачків до качки з горіховим драже) можна куштувати в компанії Григорія Сковороди чи Бенджаміна Франкліна. За дверима — кімната літнього львів’янина, «присмачена» книжками, фотографіями та секретами (у холодильнику, наприклад, лежать долари). Цей чоловік нікого не пропускає далі просто так. Одному гостю він дає завдання почистити картоплю, другому — погодувати кролика, третьому — заспівати «Червону руту»... Тут потрібно бути готовим до всього!
Хай яке випробування чекатиме в кімнаті, його варто пройти, адже кінець-кінцем літній господар відчинить двері шафи — і гість потрапить у ресторан. У місце, повне документів (тут є навіть копія масонської конституції), прапорів (один належить українській ложі) і ще безлічі символів. У три тематичні зали (один із них, присвячений вступанню в братство, ховається за дзеркалом), розраховані загалом на 80 осіб. У серце загадок, у якому добре і спостерігати з балкона за площею Ринок наодинці із собою, і святкувати щось особливе з родиною чи друзями.
Навіть найбільш «гурманисті» гурмани визнають: з першого ж погляду на меню цього ресторану очі розбігаються. Свинячі відбивні, лосось на парі, галицькі сири, для шанувальників солодкого — домашнє морозиво з пісочним печивом... З такими стравами легко втратити пильність, зробити замовлення й лише потім подумати: «Скільки все це коштуватиме?» Подумати — і зомліти, побачивши чек. 15, 20, 25 тис. грн... Коли ресторан назвали «Найдорожчою ресторацією Галичини», це був не жарт: усі ціни в меню чотиризначні. Однак не варто панікувати: є одна лазівка.
Кожний шанувальник баклажанів, запечених із сиром страчатела, супу капучино, креветкового тартару й іще безлічі страв може заплатити значно менше. Аж на 90 % менше, ніж написано в чеку. Для цього потрібно лише відповісти на нескладне запитання офіціанта. Щойно хлопець у вишневому фартусі (за традицією братства, це завжди хлопець) почує правильну відповідь, страшна сума розтане на очах. Розтане вона, до речі, видовищно: офіціант піднесе чек до запаленої свічки — і на папері з’явиться справжня ціна, без зайвого нуля. Нарешті можна буде полегшено зітхнути!
Так само жартують тут над шанувальниками напоїв. Не має значення, що саме вибирає гість: лимонад з обліпихою, ель чи, скажімо, американський бурбон,— остаточна ціна завжди виявляється не аж такою лячною.
...Є «ресторації», а є «Найдорожча ресторація Галичини» — львівська легенда, що береже тисячу й одну таємницю. Хіба не цікаво дізнатися кожний її секрет?
