Tante Sophie — це спокій. Саме він огортає того, хто відчиняє сині двері кафе й опиняється тут — у світлому прованському домі. Суха лаванда на буфеті (від його дверцят де-не-де відстала блакитна фарба), потерті стільці, рослини коло кремових стін — усе тут дихає французькою провінцією. Вона, ця провінція, як турботлива тітка (назву кафе, до речі, перекладають так: «Тітонька Софія»), завжди має для гостей щось особливе. Це виноградні равлики та жаб’ячі лапки (з власної ферми!), устриці — сирі й запечені, домашні багети... Щось, що могла створити лише французька кухня!
У кафе Tante Sophie готують лише найліпші, найулюбленіші страви. Його гості не тонуть у десятках сторінок меню, але щоразу знаходять на Тітоньчиній кухні (найуважніші помічають там гачки у формі равликів) щось цікаве. Так, у закладі подають і баранину по-бургундськи (м’ясо, тушковане у вині), і карпачо з восьминога, і славнозвісний цибулевий суп... Крім того, львівських експериментаторів тут щодня тішать якоюсь новою стравою із сезонних овочів; улітку, наприклад, це може бути авторський рататуй.
Утім, їжа без вина — як день без сонця. Так кажуть у Франції, так уважають у Tante Sophie. Для гостей, що згодні із цими словами, Тітонька рада відкоркувати будь-як пляшку. Скажімо, з «лаймово-грушевим» шардоне, або з «порічковим» каберне, або з «малиново-журавлинним» розе з двох сортів — сенсо й гренаш...
Особливо хазяйка прованського дому любить пригощати такими напоями закоханих (вони зазвичай сідають коло аркового вікна). Іще — родини, що приходять до неї на бенкет (до 30 осіб)... Мудра француженка знає: вино — це любов! Так само, як і саме кафе Tante Sophie.