«Стумарі» — це скарб. У картвельському домі нікого не шанують так, як гостей, навіть незнайомих. Їм завжди раді як зварити хінкалі із солонуватою бараниною, так і спекти хачапурі, посипавши його духмяною кінзою, або посмажити курячий шашлик, пряний від аджики... Коли на порозі з’являються гості, для картвелів це означає одне: час розгортати домашню книгу рецептів і діставати не просто спеції, а спеції із самого Кавказу. Якраз так і вчиняє львівське кафе недалеко від Вірменського собору — вартовий вікових традицій.
Чашушулі — соковита яловичина, тушкована з ароматним базиліком і помідорами. Морський варіант чакапулі — мідії у вині й безлічі трав (тархун, петрушка, м’ята тощо). Шапки печериць, по самі вінця наповнені тягучим сулугуні… Рецепти з куховарської книги львівського кафе приречений полюбити кожний «стумарі» (картвельською це значить «гість»). Щедро посмачені спеціями, страви закладу допомагають забути про плин часу й просто насолоджуватися смаком та інтер’єром.
Тут справді є що роздивлятися: писані тарілки й візерунчасті килими на стінах, глиняні глечики поруч із в’язками перцю, вітражі й «старовинні» ліхтарі… Серед усіх цих деталей, мабуть, найбільше увагу привертає величезна діжка з краном, вбудована в кам’яну стіну. Що ж, було б дивно, якби в кафе картвельської кухні не любили вино.
Льох «Стумарі» повний благородних напоїв. Мцвівані, яке пасує до телячого люля-кебабу завдяки своєму медово-квітковому аромату. Сапераві, вишнево-сливові ноти якого вдало доповнює оджахурі — картоплю, смажену з печерицями. Розе, суміш каберне, мерло й червоного піно, на смак як полуниця з малиною й вершками, яке найчастіше замовляють цінителі стейків із лосося… Шанувальники вина тут як удома. Утім, не тільки вони: бар щедрий на все на світі.
Хочеться чогось міцнішого? Є витримана чача, ром і віскі. Хочеться, навпаки, легкого й «бадьорого»? Є обліпиховий чай, лимонад (від кислого, з барбарисом, до солодкого, грушевого) і, звісно, боржомі…
Для любого гостя — що завгодно!
