«Купол» — це історія кохання. Виявляється, Львів має власних Данте Аліг’єрі й Беатріче Портінарі — поляка Артура Ґротґера та українку на ім’я Ванда Монне де ля Тур. Саме в цьому місті вони, бідний живописець і донька заможного депутата, молоді люди ХІХ ст., віддали одне одному серце. На жаль, закоханим не судилося бути разом (художника не стало уже за рік), але їхня романтична історія залишилася в пам’яті львів’ян на віки. Ба більше, вона дала життя дечому прекрасному — елегантному ресторану, що працює в будинку, який колись належав родині Монне де ля Тур.
Так само, як колись Артур Ґротґер і Ванда Монне де ля Тур зустрілися на балу, у закладі «Купол» зустрічаються польська й українські кухні. У меню тут сусідять солянка та борщ, крокети (млинці в паніруванні) з печерицями й деруни, телячий язик у винно-вершковому соусі та смажений короп... Чимало страв, з якими розглядати ресторан стає ще цікавіше.
Що бачать його гості навколо себе? Зовні — затишне подвір’я з фонтанчиком, а також морем квітів: петуній, бальзаміну, троянд... Усередині — стіни, завішені польськомовною рекламою зі старих газет, гравюрами, фотопортретами, а ще — листами, візитними картками, тарілками з кухонним начинням... Одно слово, безліччю артефактів із життя старого Львова.
Саме в місці, як-от ресторан «Купол», хочеться казати слова любові, тримаючи в руці чашку капучино чи келих шардоне. (Іще одним популряним напоєм у меню рік-річно залишається напівтемне пиво, яке варять у закладі.) Саме сюди душа тягнеться не лише на обіди чи вечері, але й на свята з найближчими (у ресторані є окрема зала, у якій можна провести бенкет на 20–25 осіб). Саме тут, у місці, що нагадує польську квартиру з вікнами в затишний дворик, кожний гість почувається паном, а кожна гостя — панною чи пані...
Кажуть, кохання, навіть трагічне, творить дива. Ресторан «Купол» — одне з найліпших підтверджень того, що це правда.
