«На бамбетлі» — це дореволюційний затишок. Як жили львів’яни на початку ХХ ст.? Неквапливо, насолоджуючись кожною миттю. Вони варили щойно обсмажену каву на піску, щоб вона виходила оксамитовою, додавали в напій мед, шоколад або навіть абсент, а потім… Потім, узявши вишневий штрудель чи кіш із куркою, містяни вмикали радіо, вмощувалися на розкладній лаві (її називали так: «бамбетель») і забували про все на світі… Відтоді змінилося майже все, але не відданість львів’ян цьому ритуалу. Тепер його проводять тут — у «дореволюційній квартирі» із 40 видами кави.
З 2007 р. у «На бамбетлі», серед тих самих лав-ліжок, подають безліч напоїв (деякі гість навіть може приготувати власноруч, у джезві). Це не тільки популярне у Львові трояндове лате чи відома всьому світу фільтр-кава. Це коктейлі на еспресо: гарячі — з карамеллю, шоколадом чи ромом; холодні — з лаймом, яблучним соком або джином. Це пуер та, скажімо, молочний улун; класична матча й матча, змішана з лате; какао з льодом чи коньяком. Це, урешті-решт, напої, які зазвичай подають у барах, а не кав’ярнях: від сливової та інших наливок до кількох видів глінтвейну…
Гортаючи таке багате меню (воно подібне до старої брошури), гість починає помічати навколо деталі, що нагадують, яка красива річ — життя. У «квартирі» — візерунчасті подушки на лавах, радіоприймачі на стінах, рекламні плакати в рамках… На вулиці — тераса зі смугастим зелено-червоним тентом, геранню в горщиках, натуральними дерев’яними меблями… Тут усе дихає спокоєм, як колись, у «кавові» миті з минулого.
…Надворі вже давно не ХХ ст. Сьогодні рідко зустрінеш львів’янина, який відпочивав би вдома на бамбетлі із чашкою гарячого напою. Однак дещо все-таки лишилося незмінним: кава, як і раніше, душа культурної столиці. Душа, разом із якою так приємно поринати в спогади…