Budzzini — це історія, що почалась із сиру. Точніше, з одного італійця, який так полюбив гуцульський сир, що привозив його додому з кожної поїздки на Галичину, особливо будз, некрихкий, ароматний... Завдяки цій любові з’явилися аж 30 видів піци (стільки у місті немає більше ніде!), у яких навіть моцарела — українська... Тепер італієць живе у Львові. ферментує тісто по 24 год (так хліб стає пухким), добирає найсвіжіших восьминогів, нарізає ковбасу пепероні... Тепер у гості до пана Будззіні (це за 250 м від Університету ім. Івана Франка) спішать усі.
Традиції для італійців — святе. Тому на кухні цього сімейного бістро, поруч із класичною «Маргаритою», готують і пасту з вершками, і філе міньйон, і ризото... Усі ті страви, які в Україні давно перетворилися на ритуали. Кожен із них тут можна провести хоч в одному з п’яти просторих залів, серед безлічі рослин у горщиках, хоч на літній терасі, захованій між середньовічними будинками. Спокій, затишок, спокусливий маринованого тунця, салату із шинкою прошуто й інших добре відомих страв... Чогось не вистачає? Правильно: напоїв!
У меню Budzzini розлилося Середземне море щонайменше кави й вин. Запашного капучино, яке готують то без кофеїну, то на безлактозному молоці, то з апельсиновим соком. П’янкого просеко, з його виразною «кислинкою», і безалкогольної сири, солодкої, як гранат із лісовими ягодами... Кожний із цих напоїв має свій характер. Так, утім, можна сказати й про інших «мешканців» бару. Про духмяний трав’яний чай і не менш ароматний віскі. Про коктейль негроні на «тверезій» версії грейпфрутового лікеру й малинового джину. Про крафтові наливки: з вільхових шишок, малини, кизилу...
Про все, що подобається пану Будззіні майже так само, як сир.