«Буффаліно» — це італійське прагнення робити все самостійно. Пасту, що в тарілці перетворюється на шедеври з лососем, телятиною чи білими грибами. Піцу, яка виносить із дров’яної печі єдність шинки й трюфельного меду, салямі й песто. Однак насамперед — сир. У кафе, в імені якого ховається моцарела ді буфало, на язиці м’яко тануть рикота й страчатела, солонувато вибухають качокавало й скаморца. Поєднувати їх з устрицями чи восьминогами, відчувати в піці чи тартарі — улюблене заняття гостей закладу неподалік від Маріїнського парку.
У домашньому затишку, у відтінках дерева й Середземного моря, тут знаходять баланс між вишуканістю й знову ж таки «домашністю» страв. Вальс качки, батату й слив, симфонія тунця, броколі й перечного соусу, візерунок із тальятеле, горгонзоли й білих грибів. На закуску — каперси, артишоки чи, звісно, оливки. Наостанок — домашній ванільно-лаймовий лимонад, коричне капучино чи бірюзовий улун; лимончело, грапа чи ледь не все вино світу...
На кухнях Італії, здається, знають всі секрети світу, і «Буффаліно» переповідає Києву «найсмачніші» з них.