Grand Cafe Leopolis — це львівський літопис. Тут, у цукерні із червоними доріжками між столиками, історія — головний інгредієнт усього. У меню — десерти, які місто полюбило ще за Австро-Угорщини: від макових штруделів до фісташкових тортів. (Місцевою легендою стало кремове тістечко, яке живе лише добу: 12 год — на кухні, іще 12 — на вітрині.) На жовтих стінах — 700 фотографій, що розповідають, яким Львів був у XIX–ХХ ст. (Як у ньому з’явився лижний трамплін, як виглядав нині зруйнований пасаж Міколяша — усе на цих світлинах.) Не кафе, а музей!
У такому закладі містяни й туристи гублять лік часу. Сирники із чорницею, полуничні рулети, тирамісу — от лише кілька прикладів того, що змушує гостей Grand Cafe Leopolis забувати про все на світі. Утім, не менш ефективно «амнезію» провокують тут «панські страви»: деруни з анчоусами чи куркою, тости з крем-сиром, бельгійські вафлі до омлетів... Їх часто виносять не просто в тарілках, а в етажерках із тарілками; такі підставки в закладі поетично називають вежами.
Куштуючи солодке й солоне, гості кафе милуються стелею з підсвіченими тарілками, розглядають живі рослини щокроку, читають підписи під портретами... Ідилія! Єдине, чим можна доповнити таку картину,— напої. Їх у закладі чимало. Це не лише матча, вино (від просеко до каберне) або віскі, які можна знайти в меню майже будь-якого ресторану. Це незвична кава: у неї додають, наприклад, варення із соснових шишок; оригінальне какао з маковим лікером; авторські глінтвейни з трояндовим сиропом, ананасовим соком тощо...
Якщо унікальність — то Grand Cafe Leopolis!