«Варенична.UA» — це рецепти поза часом. Складно уявити українця, що охолов би до страв родом із дитинства. До моря натуральних вареників і пельменів, які вдома готували щоразу по-різному: то картоплею, то куркою, то печерицями... До борщу (з ним мати завжди давала пампушку) і гречаної каші на молоці (бабуся любила додавати в неї мед). До форшмаку й смаженої мойви, що навіювали спогади про Одесу, та холодцю з олів’є, без яких не минало жодне свято Нового року... Лише один погляд на таке меню — і душа вже рветься в ресторан біля Володимирського собору.
«Варенична.UA» — це затишок. У її стінах кияни почуваються так, ніби приїхали в гості до бабусі з дідусем, у квартиру, повну сімейних реліквій. Навкруги — килими, валізи, поруч із радіоприймачем на ніжках і книжками — порцеляновий посуд із сервізу... Навіть баян у компанії двох дискових телефонів... Серед усіх цих речей і млинці зі шпинатом, і зрази з капустою, і котлети по-київськи набувають особливого смаку, такого, який закарбувався в пам’яті багато-багато років тому. Те саме можна сказати й про напої.
Колись бабуся пригощала не магазинним соком, а домашнім компотом, узваром і журавлинним морсом. Колись дідусь ділився схованою пляшкою горілки, світлого пива чи навіть червоного вина... Тепер настала черга ресторану «Варенична.UA». Слушно кажуть: часи змінюють — традиції живуть вічно.