«Остання барикада» — патріотичний ресторан, у якому навіть устриці — українські, а в барі нема жодної краплі іноземних напоїв. Хіба що кава, але обсмажують її у Львові… Ні, артпростір, що найбільше вражає «залізною завісою» — стіною з металевими руками: 72 руки — 72 роки в складі СРСР. Жодний день не минає тут без концертів, поетичних вечорів, лекцій і виставок... Ні, диво інженерної думки: зали, що трансформуються під кожний захід, і бар, який подорожує з кімнати в кімнату... Ні, музей поворотних моментів української історії: революцій 1990, 2004 та 2014 років... Ні, усе разом.
Гречото, бичачі яйця, томлене козеня, банош із будзом, осетрова ікра й сам осетер, бургер із сомом і стейки: від рибая до портерхауса і, звичайно, «Смажений путін». Кава по-галицьки, трав’яний чай, власні настоянки й авторські коктейлі. Рештки Печерських воріт, на місці яких колись були ворота Лядські — остання барикада в битві Києва проти хана Батия. Зал — дім аристократичної сім’ї родом із рубежу XIX–XX століть. «Артефакти незалежності»: газети часів Революції на граніті, краватка Віктора Ющенка, монета, прострілена під час Майдану… Щоб відчути всі ці дива, треба докласти зусиль: промовити пароль «Борітеся — поборете» на вході й «зламати» ту саму «залізну завісу».
«Остання барикада» — це змога заглибитися у світ усього національного: продуктів, мистецтва, символів і цінностей. У концептуальних залах чи у «VIP-купе», коло «вишитих» металевими «нитками» маків чи стіни з відбитками рук на бруківці — тут усюди панує атмосфера змін. Змін, боротьба за які завжди становила саму суть України й чекає на своїх героїв і тепер.