Bassano — це щедра італійська провінція, що навчає українську столицю смаку восьминога, білої спаржі, устриць, козулі, а також вина. Якщо точніше, то унікальних вин — близько 200 різновидів,— які ніколи не гостювали в жодному іншому київському льосі. Тож навряд чи когось здивує те, що ексклюзивність Bassano заслужила на премію Wine Spectator. Інша річ — страви — джерело щирого подиву. Як ресторану вдається такий томатний суп, така дорадо з фенхелем, такий баклажановий тартар, така, зрештою, сирна піца? Загадка...
У Bassano могли б обмежитися гребінцем, доповненим щучою ікрою; тальятеле, посипаними пекорино; артишоками гриль на селеровому пюре... Пишнотою відомих рецептів, раз і назавжди зібраних в одному меню, поруч із чаями, фрешами, дижестивами, вермутами... Однак це було би не так цікаво. Тому тут почали і пекти цільнозерновий хліб, і перетворювати вершки й лаванду, манго, м’яту та інші гастродива на морозиво, і... влаштовувати фестивалі.
Кожний місяць у Bassano — свято якогось з італійських регіонів. Пора Емілії-Романьї? У тарілках — п’ядина, рагу болоньєзе (яловичину для нього, до речі, маринують у чебреці й розмарині) й равіолі, подані в голівці пармезану. Венеції? На столах — пастиціо (гармонія спаржі й зморшків), лимонний тирамісу й спритц... Хоч який фестиваль, головне одне: тут завжди час Італії.