«Чотири Чебуреки» — це коктейль із традицій і львівської фантазії. Чи може перший далекосхідний фастфуд бути легким, нежирним сніданком? Чи існують чебуреки та янтики не лише з бараниною чи телятиною, але й із дорблю, або халапеньйо, або лососем? Чи смакує найвідоміша страва Криму з просеко чи яблучним смузі?.. У ресторані недалеко від зупинки «Площа Берестейської унії» на все відповідають упевненим «так!».
Лише три простих запитання — і вже зрозуміло: у цьому закладі ламають стереотипи про кухню українського півдня. Тут чебуреки (більш як 15 видів!) — це не важка їжа, а ледве не дієтична страва з ніжного тіста, яке не вбирає олію. (Легші тільки янтики: їх готують на сухій сковороді.) Тут начинки мають посмак багатої уяви. (Чи часто можна спробувати чебурек із гуцульською бринзою чи трюфельною пастою?) Тут легенди кримсько-львівської кухні бувають як солоними, так і солодкими, з вишнею в кориці чи персиками з рикотою — сиром із сироватки...
Проти таких страв важко встояти. Настільки, що навіть улюбленець Дами з горностаєм не втримався й вихопив чебурек у когось із львів’ян. Тепер у ресторані висить портрет дівчини з твариною, яка міцно тримає в зубах золотавий пиріжок. Можливо, той самий, який багато віків по тому потрапив до рук Одрі Хепберн у ролі Голлі Ґолайтлі («Сніданок у Тіффані») з однієї із сусідніх стін... Утім, навіть якщо комусь і вдасться не спокуситися найпопулярнішим символом Сходу, цей хтось усе одно закохається в ресторан.
Нехай заклад і має назву «Чотири Чебуреки», пригостити він може не тільки «пиріжковим» символом Сходу. Ідеться навіть не про вже згадуване ігристе (вина тут, до речі, чимало: білого — кислого, як аґрус; червоного — солодкого, як малина...). Меню тішить і салатами, повними смаженого нуту чи в’ялених томатів, і першими стравами, особливо зеленим борщем, і десертами... Окремої уваги вартий бар, адже він завжди має що запропонувати: від домашнього лимонаду, наприклад із полуницею, до коктейлів на джині чи самого джину... Надто різноманітно, щоб утриматися!
