ChaChito — ресторан картвельської кухні. Ось як, лаконічно, можна було б пояснити, що це за заклад. Однак чи достатньо таких слів? Аж ніяк! Це місце — не просто кухня, на якій смажать шашлики й печуть хачапурі, і не просто бар, повний європейських вин. Це — сам Кавказ у центрі Львова! Тут, серед вишитих подушок на диванах, глиняних глеків на підвіконнях і писаних тарілок на стінах, гості почуваються ніби в самому Тбілісі. Скільки ж усього передала столиця для українців!
Що першим впадає в око тому, хто приходить сюди на обід (тут можна замовити бізнес-ланч) чи дружню зустріч (є зала для чотирьох-п’яти гостей)? Одних у ChaChito відразу зацікавлює жовто-синя плитка ручної роботи на барному прилавку й на підлозі. Другі закохуються в лляні полотна під стелею; на тканині — традиційні рослинні орнаменти, над якими також працював художник, а не принтер. Треті не можуть намилуватися натюрмортами (на стінах тут червоніють гранати) і незвичайними «світниками-гніздами»... Чому гніздами? Відповідь — у самій назві.
Що таке чача, не чув тільки ледачий (у закладі, звісно, подають цей бренді, зокрема з кизилом або тархуном). Однак що ж таке «чито»? Так картвельською перекладають слово «птах». Лише розгадавши гру слів, що сховалася в назві ChaChito, гості розуміють, звідки за спиною з’явилися крила.
Свобода (хіба не вона — перша асоціація з птахом?) — друге ім’я цього місця. Її відчувають усі: і гості, і кухарі, і бармени.
Перші вільні вибрати будь-що: трохи гострий суп харчо чи солодкий люля-кебаб із курки, плов із яловичиною чи смажену скумбрію, лобіо чи печені печериці…
Другі то готують традиційні оджахурі (свинина, смажена з картоплею) й долму, то додають у рецепти щось від себе (літ думок!). Так, тут подають хінкалі не лише із сулугуні чи ягнятиною, але й із креветками, лососем, вишнею (разом із нею у тісто кладуть сир маскарпоне) тощо.
Треті розливають і щось давно відоме, як-от чай із тархуном і м’ятою, айран або, скажімо, світлий ром, так і дещо незвичайне, фірмове. Ідеться про авторські коктейлі із цікавими назвами: «Паравані» (у Сакартвело є таке озеро), «Табідзе» (це прізвище поета), «Шхара» (найвища гора країни)… Із чого ці напої? Дізнається лише той, хто наважується на експерименти!
Ба більше, ресторан ChaChito дарує гостям ще один вид свободи — свободу від турбот і метушіння. У цьому місці львів’яни та гості міста відпочивають тілом і душею, знову починаючи помічати світ навколо. Жодна деталь, яка спочатку могла не привернути уваги, тепер не лишається непоміченою. Легенди, написані на стінах картвельською (наприклад, про те, як заснували Тбілісі), мозаїка на деяких столах, оливкове дерево на терасі… Це лише кілька прикладів!
До речі, одна з таких деталей — винна шафа із червоним і білим, рожевим і бурштиновим. Точніше, стіна з круглими отворами на пляшки, навіть дві. Саме звідси на столи потрапляють «гранатово-вишневе» на смак сапераві, «яблучно-грушеве» мцване, «лимонно-лаймове» ркацителі та вина Західної Європи…
Про ресторан ChaChito можна ще розповідати, розповідати й розповідати… Утім, чи не час нарешті побачити його на власні очі?
