The Journalist — це талант. Так лаконічно можна сказати про все, чим тут пригощають. Від фільтр-кави, за міцністю схожої на нищівну статтю, до ванільного-медового рафу — легкого, як есе. Від американо, яке не гірше від замітки знає принцип «нічого зайвого», до капуоранжу — насиченого, як хороша реценція. Завітати сюди — те саме що прийти на інтерв’ю із самим собою. Усе тому, що тут, за чашкою улуну, разом із медовиком чи наполеоном, кожний може поставити на паузу метушіння столиці й нарешті почути себе... Ідеальна атмосфера для творчості й просто відпочинку!
Тут, у будівлі Спілки журналістів, усе налаштовує на приплив натхнення. Зали, повні світла, й цегляні стіни. Зелені фікуси й папороті. Сучасні журнали й друкарські машинки... Так і хочеться забутися тут на кілька годин із ноутбуком! До речі, для тих, хто не пручається такому бажанню, у The Journalist подають не тільки кекси й чизкейки, а й більш поживні страви. Це і круасани з лососем, і сандвічі з печерицями, і сирно-шпинатні пироги... (До них, особливо влітку, коли настає час шезлонгів, тут нерідко беруть вино чи коктейлі.) Усе, що заряджає на ідеї!
«Думай. Пиши. Пий». За роки існування цієї кав’ярні до її девізу дослухався не один член спілки, блогер і просто шанувальник тексту. Чимало хто із цих людей сьогодні сяє в медіапросторі не гірше від Алли Мазур або Дениса Бігуса. Утім, усі вони підтвердять: журналістів, нехай навіть відомих, багато, а The Journalist такий один.