«Ранчо Эль Гаучо» — це серце Аргентини. Той самий дух Півдня, відчутний у кожному шматочку емпанад — пиріжків, обсмажених в олії (м’ясних, звісно), і тако, повних лосося, качки, телятини… (Тут, у будиночках — із саунами! — та альтанках, ці колоритні страви стають іще виразнішими.) Той самий американський двигун, що б’ється в ритмі асадо — яловичини, яку не маринують (аргентинці голосують за смак м’яса, а не спецій!) і довго тушкують у печі… (Незамінна страва для бенкетів посеред соснового лісу.) У цьому мотелі-ресторані достеменно знають, чим дихає Буенос-Айрес!
Традиції Аргентини — це не тільки випічка й стейки. Навіть не тільки морепродукти (на чавунних пательнях «Ранчо Ель Гаучо» регулярно опиняються то мідії з лангустинами, то устриці з восьминогами). Це незвичні супи (алубіас, що поєднує в’ялену свинину й копчене сало; тукумана, повний чилі...). Це на 100 % аргентинський соус чимічурі — кислувато-гостра приправа як до м’яса, так і до салату. (Кількість салатів — з авокадо, козячим сиром, печерицями — на радість вегетаріанцям.) Це коров’ячі шкури на дерев’яних стінах, як на ранчо... Урешті-решт, це любов до вина.
У барі ресторану «оселилося» відразу кілька країн. По-перше, звісно, Аргентина з її білими й червоними винами (ноти квітів і персиків, аромати троянд і груш — от із чим асоціюють країну шанувальники зброджених напоїв). По-друге, Чилі (вибір для тих, кому більше подобаються відтінки темного шоколаду, полуниці чи червоного перцю). По-третє, США (їхні рожеві вина — ідеальний вибір цінителів ожинового, вишневого й ванільного посмаку.) Іще — Франція, Італія, Сакартвело... Повний льох найрізноманітніших варіантів.
Латиноамериканські традиції, свіже повітря, майже заміський пейзаж... Що ще потрібно для відпочинку?