«Колиба» — це Гуцульщина біля озера Тельбін. З її вербами, горіхами та ялинками (у вітті таких само величних дерев там, на Заході, мавки ховаються від лісовика Чугайстра). З її баштами, що бережуть пам’ять про Олексу Довбуша (на одній із таких споруд — барельєф із портретом карпатського Робіна Гуда), і різьбленими фігурами тварин. З її диким виноградом на рублених будинках (саме за такими пейзажами сумувала галичанка Роксолана) і розписним посудом... І, звісно, з її любов’ю до українською кухні.
Обід сам на сам із собою? Побачення? Бенкет на 25–60 осіб? У ресторані «Колиба» готові до будь-якого формату зустрічі з гостями. З гостями, кожному з яких тут раді нашептати кілька старовинних гуцульських і, навпаки, сучасних європейських рецептів. Рецептів наваристого борщу чи бограчу; вареників — не тільки з вишнями, а й із лівером; телячих медальйонів, «викупаних» у соусі з глив... Кожної «найзахіднішої» страви: від бринзи й маринованих білих грибів до смаженої форелі — окраси карпатських річок.
Серед казкових персонажів (на території закладу можна знайти навіть Чеширського Кота) і не менш казкової природи все набуває дивовижного смаку. Це стосується не тільки дерунів чи свинячих реберець, а й напоїв. Трав’яного чаю (трави в ньому, звісно, карпатські), що чарує запашністю з першого вдиху, журавлинного морсу, домашнього лимонаду… Крім них, ідеальну пару тій чи тій страві тут готові скласти вина (італійське к’янті, чилійське шардоне, картвельське мерані тощо), лікери, горілка… Київська Гуцульщина обома руками за барне різноманіття.
Можна довго читати про цей ресторан, але чи не ліпше нарешті його відвідати?