«Італієць із Бейрута» — це історія життя, перекладена одразу двома мовами. Колись один шеф-кухар, син Середземного моря, переїхав в ліванське місто, у якому навчився творити гармонію між Заходом і Сходом. Завдяки цьому на інтернаціональному Подолі народився ресторан, що додає кебаб у піцету, копчену паприку — у лазанью, а магрез — у фритату. Ресторан, у меню якого гості знаходять і знайомі креветки по-тосканськи й мінестроне, і менш знайомі, але такі само традиційні курку по-бейрутськи й лахмаджун. Ресторан, для якого кордон — лише умовність.
На білих рифлених стінах — римовані рядки ліванського письменника. У тарілках — бейгл, доповнений лососевим тартаром. У чашках — то тархун, то фреш по-сицилійськи; то лате, то кава по-східному. (Каву, до речі, у Лівані прийнято щедро підсолоджувати, тому «Італієць із Бейрута» без зайвих слів пригощає паленим цукром.)
Для цінителів більш міцних напоїв тут є бренді й ігристе вино, поєднання еспресо та лимончело, крафтове пиво... Крім того, ресторану вистачає фантазії на авторські коктейлі, наприклад мікс двох видів кальвадосу — грушевого та яблучного — із віскі, бобами й каштаном.
Не так важливо, чи гість італієць із Бейрута, чи українець із України. Головне — що тут кожний знайде привід для здивування.