Gonzo — це душа столичного «крафту». Заклад — тезка мініпивоварні, якій не бракує фантазії. Так, крім пшеничного пінного чи світлого лагеру (їх у Києві цінують за виразні ноти коріандру, хвої та цитрусових), у ній варять дещо незвичайне. Це і вишнево-шоколадний ель, і буряково-томатне гозе (пиво без хмелевої «гірчинки»), і молочний стаут із пряною лавандою або солоною карамеллю... Якщо душа просить експериментів, то бар на зупинці «Нижній Вал» — саме те, що потрібно.
Утім, необов’язково любити пінне, щоб бути тут своїм. Адже Gonzo — це також капучино, сангрита й безалкогольне пиво. Це популярні коктейлі й міцні напої: від вермуту до джину. Це кесадилья й бурито (мексиканці знають, як перетворити яловичину в тісті на мистецтво), реберця з капустою й, звісно ж, бургери (і з куркою, і з яйцем, і навіть із рибою). Це п’ятниця, яка щотижня звучить то як джаз, то як рок, то як кантрі (життя — не життя без концертів)...
Адже Gonzo — це стиль життя.