«Сім поросят» — це гастрономічна машина часу. На світі існує чимало цікавих ресторанів, що знаються на бринзі, борщу й інших «українськостях», але тільки один гордо носить титул музею. Музею, повного старовинного посуду. Музею, стіни якого прикрашає автентичний національний розпис. Музею, що береже подарунок справжнього карпатського мага — ляльку-мотанку XVIII ст... Тут, у ресторані, що нагадує одну з тих хат, які українці 500 років тому будували без жодного цвяха, є на що подивитися. Спробувати теж є що.
Якщо хтось гадає, що в цьому закладі пригощають лише салом і, скажімо, свинячими реберцями, то цей хтось вочевидь ще не зазирав у меню. «Сім поросят», з їхніми соняхами на стелі й «водоспадом», рушниками на вікнах та каміном і, звісно, фігурками поросят, завжди готові влаштувати бучний бенкет. З качкою, під якою по-буряковому червоніє картопляно-гарбузове пюре, гострим-гостримй стейком із телятини, печеною фореллю... З меню, що робить незабутнім усе — хоч побачення на балконі (звідти видно Львівську органну залу, побудовану ще в XVI ст.), хоч гучне свято (до 75 осіб).
«Сім поросят» — майстри на всі руки (чи копитця?). Про домашні вареники (з вишнями, картоплею, свининою...) цього ресторану у Львові ходять легенди. Про його хліб, щедро посипаний кунжутом і льоном, знає ледь не кожний гість культруної столиці. Про його настоянку на меді чули навіть ті, хто зовсім не вживає алкогольних напоїв... До речі, про напої. Бар щедрий на все на світі: від капучино до червоного вина, від ягідного компоту до свтілого пива, від апельсинового фрешу до закарпатського коньяку... От що таке ресторан, що має щиру українську душу!