«Гасова Лямпа» — це світло крізь віки. Іноді те, що здається невдачею, виявляється науковим поступом. Саме так було в аптекарів Яна Зена й Ігнатія Лукасевича, що хотіли видобути з нафти горілку, а натомість винайшли… гас. Завдяки цим двом знавцям хімії 1853 р. людство навчилося освітлювати приміщення не лише свічками. Ба більше, півтора століття по тому у Львові з’явився ресторан-музей, що пишається однією з найбільших у Європі колекцій ламп і ліхтарів. Звісно, гасових.
Цей ресторан важко не помітити. При його вході, поруч із найбільшою у світі гасовою лампою, сидить бронзовий Ян Зен. (Ігнатій Лукасевич дивиться на колегу з вікна другого поверху.) Нерідко там можна зустріти ще декого — екскурсовода. Із запаленим ліхтарем у руках він розповідає гостям про все найцікавіше. Про те, як раніше видобували нафту (у закладі показують і катеринку з насосом, і дистилятор). Про життя аптекарів XIX ст., яким доводилося працювали підпільно. Про Бориславське родовище — гордість Галичини… Утім, розповіді — це лише початок.
Безліч великих і малих ламп та ліхтарів: шахтарських і залізничних, морських і воєнних, автомобільних і медичних… Світники, що належали ерцгерцогу Францу Фердинанду, воєначальнику Джузеппе Гарібальді та мандрівнику Миколі Миклухо-Маклаю. Майстерня, де можна зробити власний пристрій… «Гасова Лямпа» вміє дивувати. Дивувати та занурювати в магію, адже на кожного тут чекає віршоване передбачення від касового апарату, який достеменно знає, що потрібно гостеві. Точніше, яке з десяти зіль додасть йому сил на нові досягнення. До речі, про зілля…
Одна з візитних карток ресторану — різнобарвні домашні настоянки в… пробірках. Їх, «продукти реакції», тут так і називають: «Хімічний дослід», а оскільки це дослід, то й смак кожного напою потрібно вгадати. Усе логічно: який науковець від самого початку знає, яким буде результат його експерименту?
Загадкові настоянки (їх тут, в «алхімічній лабораторії», куштують на причеплених до стелі столах) сусідять у меню з багатьма «науковими» напоями. Вимірча склянка із загадковим «еліксиром» з обліпиховою й апельсинами. Антифриз і сангрія в круглястих колбах на справжньому штативі. Компоти й лимонади, налиті в бюкси... (Кажуть, найбільше своїх секретів усі ці й інші напої «Гасової Лямпи» викривають на терасі, повної живих рослин, із якої добре видно стару частину Львова.) Що ж тоді підготувала кухня? Гумор!
Бограч тут — не бограч, а «Зупа детонована». Курка з вареною картоплею — не курка, а «Абітурієнт крилатий». В’ялена свинина — не свинина, а «Ти ся вже дорохкала»… Під безліччю кумедних назв у меню живуть страви, що часом димлять чи навіть на мить спалахують: ресторан знається на цікавому поданні. Деруни, яловичі антрекоти, вареники з бринзою та салом… Куди не кинь оком, усюди — традиційні кулінарні радощі з маринованою цибулею, перцевою пастою чи, скажімо, морквяно-вершковим соусом…
Отже, що таке «Гасова Лямпа»? Це дива історії та хімії, «ясновидіння» та зіль, кулінарії та гумору… Це знання та готовність не просто ділитися, а захоплювати ними... Це ресторан, який завжди «йде на світло».
