«Хармс» — це естетика понад маркетингом, притягальна для найрізноманітнішої публіки. Сусідів — офісних працівників приваблюють какао й колдбрю, фо бо й тальятеле. Студенти приходять по еспресо, сендвічі й брауні. Люди мистецтва снідають тут шакшукою, а ввечері п’ють рожеве вино. Часом у «Хармсі» можна навіть зустріти швейцарського прес-аташе, що задумливо гортає книжку з архітектури чи фотографії. До речі, саме з книжок почалася історія кафе, яке геть не чергове кафе.
Цей заклад народився з ідеї зовсім не про напої чи їжу. Колись, іще 2013 р., «Хармс» став єдиним місцем, у якому не було художньої літератури, зате була література про урбаністику, театр, філософію, мову... Місцем, у якому не було славнозвісних видавництв, а були видавництва незалежні, маловідомі. Це не змінилося: і сьогодні «Хармс» — це шанс орендувати й купувати те, чого більше не знайдеш ніде у столиці.
Тепер тут збирають не лише книжки, але й рідкісні вінілові платівки. Тепер тут зустрічаються з науковцями, влаштовують презентації книжок і смішать Київ на стендапах. Тепер тут, як і всі ці десять років, навіть більше, на кожного чекає щось своє, особливе. Тож чи є сенс змушувати це щось чекати на зустріч іще довше?