«Вулик» — це рій ідей. Що як потушкувати свинячі ребра, кислуваті від помідорів, у меді? Що як полити ним солоне хачапурі? Що як зварити медовий узвар, солодкий-солодкий, або медове пиво з ледве помітною гіркуватістю?.. Коли ресторан має пасіку, кухня гудить, як бджола, утілюючи цікаві задуми один по однім. Найоригінальніший, до речі, такий: зібрати аж 150 рецептів «медовухи», натуральної від а до я! На обліписі з лаймом, базиліку з ялівцем, воску зі стільників або маточному молочку... У ресторані на зупинці «Вулиця Бетховена» не меню, а бальзам на душу!
Доки бджоли невпинно збирають пилок, кухарі закладу «Вулик» колекціонують традиційні рецепти. Завдяки такій праці на столах з’являються то рулети зі смажених кабачків, духмяні від м’яти, то банош (кукурудзяна каша) з ніжними шкварками, то кров’яна ковбаса... Тут пригощають по-українськи, для кожної страви добираючи екологічно чисті продукти Львівщини. (По-українськи й трохи по-кавказьки, адже поруч із борщем, варениками й дерунами завжди знаходиться місце для м’яса, риби й овочів із мангалу.)
Тут життя стає солодким, як малосольні огірки в меді, медовий лате чи, урешті-решт, торт медовик, причому навіть для тих, хто не куштує нічого з медом. Справді, у меню ресторану особливе все — від бездріжджового хліба (він має назву чурек) і бограчу до кави по-львівськи (цікаво, як це?) та віскі. (Напевно, головний серед цих немедових скарбів «Вулика» — вино: біле, схоже на дюшес; червоне зі смаком гранату; ігристе, у якому відчувається лимон… Ба більше, домашнє — з ароматних дубових бочок, зроблене зі смородини чи, скажімо, айви.)
У такому місці хочеться насолоджуватися кожним шматочком і ковтком, розглядаючи кожну деталь. Цих деталей тут і справді багато. Над головою — люстри з абажурами із сіна, де-не-де — колосся на стелі. Біля дерев’яних столиків — стільці медового кольору. Навколо — білі стіні в теплому світлі… Є навіть скляні стільники між двома із залів і крісло-колиска… Гостям вистачає одного погляду, щоб закохатися в це місце й не лише привести сюди друзів чи кохану людину, але й, можливо, улаштувати тут свято на 20–50 осіб…
Правду у Львові говорять: до ресторану «Вулик» люди летять, як бджоли на мед!
